В инєте поискал. Вот еще:
Розповідь про поєдинок „Карпат” з одним із грандів світового футболу в 1976 році
В історії „Карпат” було чимало міжнародних поєдинків проти клубів з різних країн, яких добре знають в усьому світі. Але, без сумніву, найтитулованішим суперником „зелено-білих” був знаменитий „Мілан”, загальновизнаний гранд не лише італійського, а й світового футболу. Товариська зустріч „Мілан” – „Карпати” відбулася 29-го травня 1976 року. На той час в активі „росо-неррі” вже було дев’ять скудетто, три Кубка Італії, по дві перемоги в Кубку чемпіонів і Кубку володарів кубків та виграш Міжконтинентального кубка. Цікаво, що гра проти міланців для карпатівців була 111-им виступом на міжнародній арені. Тож можливо, бойову нічию з рахунком 1:1 в цьому матчі фінальний свисток зафіксував не випадково?..
Товариський поєдинок „Мілан” – „Карпати” попередньо було заплановано на осінь 1975 року, але з деяких причин як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру першу в історії львівського клубу зустріч проти команди з Італії перенесли на півроку. Цікаво, що і „Мілан”, і „Карпати” на момент очного побачення посідали треті сходинки у чемпіонатах своїх країн. Тож в Італії „Карпати” всі сприймали як одного з лідерів чемпіонату СРСР. Знали італійці й про те, що в останньому матчі перед відльотом на Апенніни львів’яни вдома розтрощили донецький „Шахтар” – 4:0.
В Італії місцем дислокації „Карпат” було обрано готель „Поста” у містечку Редіо-Еміліо, а матч з “Міланом” відбувся у Модені за присутності 20 тисяч уболівальників. Цей поєдинок „Мілан” розпочав у такому складі: Альбертозі, Тзіньолі, Больдіні, Туроне, Анквіллотті, Скала, Горін, Б’яссіоао, Каллоні, Рівера, К’єруджі. Після перерви на поле виходили Танкреді, Бергемаскі, Да Надайо, Вілла і Вінченці. Бойовий склад виставив і головний тренер „Карпат” Ернест Юст: Ракитський, Герег, Поточняк, Чорба, Бондаренко, Броварський, Лихачов, Дубровний, Данилюк (Хижак, 46), Кікоть, Козинкевич.
Початок зустрічі видався доволі спокійним, суперники придивлялися один до одного, подбавши перш за все про безпеку власних воріт. Однак поступово - завдяки кращому контролю над м’ячем - територіальну перевагу захопили „росо-неррі”. Але що характерно, по-справжньому небезпечних моментів за перші 45 хвилин вони у володіннях Ракитського практично так і не створили. Натомість „зелено-білі” мали дві нагоди вийти вперед. Першим міг відзначитися форвард гостей Данилюк, якому воротар міланців Альбертозі таки зумів в останній момент завадити під час добивання. А на 25-ій хвилині карпатівці розіграли швидку комбінацію: Лихачов, пройшовши правим краєм, обіграв захисника Туроне і передав м’яч в центр на Кікотя, який миттєво відкинув його Броварському, і той потужно вдарив, але Альбертозі у красивому кидку врятував свою команду від неприємностей. 0:0 - за такого рахунку суперники пішли на відпочинок.
Переконавшись, що не такий страшний чорт як його малюють, після перерви львів’яни прискорили темп гри, і з кожною їхньою атакою напруження біля воріт „Мілана” зростало. В одному з ігрових епізодів Козинкевич, спритно обігравши свого опікуна Скалу (який у майбутньому очолить донецький „Шахтар” і приведе його до „золота” чемпіонату України) наблизившись до воріт міг відкрити рахунок, але в боротьбі із захисниками впав на газон у штрафному майданчику. Однак арбітр порушення правил з боку оборонців не зафіксував.
І все-таки на 51-ій хвилині „Карпати” повели в рахунку. Це Хижак дотепним пасом виводить у прорив Лихачова, якого у штрафному майданчику негостинно зустрів Анквіллотті. Цього разу суддя, не вагаючись, призначає пенальті. Пробиваючи з точки, Чорба не залишив Альбертозі жодних шансів – 1:0.
Пропустивши м’яч, підопічні Марчіоро активізувалися. Найактивнішим у складі „Мілана” у ці хвилини був К’єруджі. Досить продуктивно діяв і крайній захисник господарів Больдіні. Саме вони стали героями епізоду, коли міланці відновили рівновагу. Сталося це на 60-ій хвилині. Больдіні стрімко пройшов флангом і виконав передачу в штрафний майданчик карпатівців, де Вінченці в падінні прокинув м’яч в бік К’єруджі, а той ефектно вдарив через себе в дальній кут – 1:1. У подальшому команди ще мали кілька нагод, аби вирвати перемогу, але рахунок залишився незмінним.
Після гри коуч „Мілана” Марчіорі зізнався: „До нині ми знали лише одну радянську команду, московський „Спартак”, який обіграли з рахунком 4:0. А тепер познайомились із ще одним сильним клубом з СРСР – „Карпатами”.
В Італії „Карпати” повинні були зіграти ще один матч з іншим грандом Серії А римським „Лаціо”. Проте з не зовсім зрозумілих причин поєдинок в останній момент відмінили. Додамо, що за час перебування в Італії львівська делегація відвідала також Рим, Венецію та Флоренцію.
СПОГАДИ УЧАСНИКА
Юрій ДУБРОВНИЙ
Наймолодший гравець у складі "Карпат"
- Прилетівши в Італію, у нас було відчуття, ніби ми потрапили в країну чудес. Прийом господарі нам організували на найвищому рівні. Були цікаві екскурсії в Рим, Флоренцію, Венецію. Ми побачили на власні очі відомі на весь світ пам’ятки архітектури, відвідали знамениті музеї. Усе це справили на нас незабутнє враження. Як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Єдине, що заважало, це присутність в нашій делегації працівника КДБ, який не дозволяв нам проводити вільний час так, як нам того хотілося: туди не ходи, цього не можна. Але що вдієш, такі тоді були часи. Тому, хоча ми й перебували під пильним оком КДБ, до такої ситуації були готові і відносилися до неї доволі спокійно. Величезне враження на нас справив і стадіон в Модені. Погода була чудова, газон просто супер та й глядачів прийшло чимало. Щоправда, для нас трохи був незвичним час початку зустрічі – 20.00, а по-нашому це вже була десята година вечора. Ми о такій порі грати не звикли, але атмосфера на стадіоні налаштовувала на те, щоб показати хороший футбол. До того ж освітлення було, ніби граєш серед білого дня. "Мілан" – команда зі світовим ім’ям, тому в тренерів нас налаштовувати на гру потреби особливої не було. Хотіли показати, що вміємо грати у футбол. А от гравці "Мілана", серед яких була суперзірка збірної Італії Рівера, вийшли на поле з трохи шапкозакидацьким настроєм, але швидко переконалися, що "Карпати" вміють грати, і то зовсім не погано, і від їхнього благодушного настрою не залишилося й сліду. Особливо їм сподобався Геннадій Лихачов, який на швидкості постійно створював проблеми для захисту господарів. У деяких епізодах італійці вдвох, а то і втрьох не могли собі дати з ним ради. Після матчу, до речі, вони казали, що, окрім Лихачова, ще добра половина футболістів "Карпат" аж ніяк би не загубилася в італійському чемпіонаті. А взагалі від побаченого футболу в нашому виконанні міланці перебували в деякому, як на мене, шоці. Вони аж ніяк не сподівалися, що ми зможемо зіграти з ними практично на рівних і погоджувалися, що рахунок 1:1 абсолютно справедливий. Також треба сказати, що хоча матч і мав товариський статус, на полі точилася справжня чоловіча боротьба. Щоправда, гравці обох команд намагалися діяти максимально коректно, не було жодного намагання зіграти грубо. По завершенні матчу ми обмінялися з суперниками футболками. Мені особисто дісталася червоно-чорна майка Каллоні.
Іван ДУПНАК, Юрій НАЗАРКЕВИЧ, тижневик ФК "Карпати"
